Формування правильної вимови дзвінких приголосних звуків.
Дитина оглушує дзвінкі звуки? Замість [зима] вимовляє [сима], замість [дім] вимовляє [тім], замість [вовк] вимовляє [фофк]? Такі спотворення звуків вимагають обов’язкової корекції.
Дзвінкі та глухі приголосні звуки складають пари ([п- б], [т – д], [с – з], [ш – ж] тощо). Глухі звуки творяться лише за допомогою шуму. Дзвінкі приголосні звуки творяться за допомогою голосу і шуму. Інколи з тієї чи іншої причини діти можуть оглушувати дзвінкі звуки.
Під час вимови дзвінких звуків включається в роботу голосовий апарат дитини. Тому увагу дитини під час постановки дзвінких звуків слід спрямовувати на відчуття вібрації голосових зв’язок.
Постановка звуків буде описуватись на прикладі постановки звука [з].
Спосіб І. Постановка дзвінких звуків за показом артикуляції
- Поясніть дитині, що у деяких звуків є пари («друзі»): у глухого звука [т] (сором’язливого, тихого) є дзвінка пара – звук [д] (друг-бешкетник, галасливий), у глухого звука [с] є дзвінка пара – звук [з] тощо.
- Дитина спершу повинна вимовити відповідний парний глухий звук (у нашому випадку це – звук [с]).
- Покажіть дитині, як цей звук вимовити з голосом. При цьому зверніть увагу на те, що органи артикуляції (губи та язик) залишаються в тому ж положенні, що й під час вимови звука [с].
- Повідомте дитині, що для того, щоб звук вийшов дзвінким, необхідно навчитись «гудіти горлом». Нехай дитина покладе свою долоню вам на горло, а ви дайте їй відчути, як вібрують («дзвенять») голосові зв’язки під час вимови дзвінкого звуку, і як «мовчать» під час вимови глухого звуку.
- Якщо у дитини є пари звуків, які вона вимовляє правильно (наприклад, [п – б]), дайте їй відчути вібрацію голосових зв’язок на собі – нехай поклаже свою долоню собі на горло. При цьому глухий звук слід вимовляти якомога тихіше, а дзвінкий – якомога голосніше.
- Потім запропонуйте дитині дуже тихо вимовити, майже пошепки, вимовити звук [с] і показати, як повинен на звучати його дзвінка пара – звук [з], включивши в роботу голосові зв’язки.
- Після того, як дитина правильно вимовить звук [з], необхідно закріпити його вимову у складах за], [зе] тощо.
- Після того, як звук [з] буде автоматизований, необхідно провести ще один етап логопедичної роботи – диференціацію глухих і дзвінких звуків (у нашому випадку звуків [с – з]).
- Якщо ви займаєтесь постановкою м’яких дзвінких звуків, для зразку показу артикуляції обирайте м’які їх пари ([п’ – б’], [ф’ – в’], [с’ – з’]).
Спосіб ІІ. Постановка дзвінких звуків від звука [м]
- Запропонуйте дитині довготривало і максимально дзвінко (гучно) вимовляти звук [м]. Можна також контролювати дзвінкість вимови долонею дитини.
- Далі необхідно переривати вимову звука [м] промовлянням звука [с] – «вставляти» звук [с] у протяжно вимовлений звук [м]. Спершу покажіть це на собі, а далі попросіть дитину повторити за вами. Між звуками [м] і [с] не повинен з’являтись ніякий призвук голосного звука (наприклад, [мммес] чи щось подібне).
- В результаті тренувань у дитини повинне з’явитись звукосполучення [мз] ([мзмзмзмзмз]).
- Для підсилення дзвінкості вимови необхідно ще дзвінкіше та гучніше «протягувати» звук [м].
- Зверніть увагу дитини, що після звука [м] вона вимовляє вже не звук [с], а інший звук, схожий, але вже дзвінкий звук [з]. Нехай вслухається в його звучання і поступово починає вимовляти його окремо.
- Наступний етап – автоматизація звука [з] .
- Пам’ятайте також про не менш важливий етап логопедичної роботи – диференціацію звуків (у нашому випадку звуків [с – з]).
- Замість звука [м] також можна використовувати звук [б]. Його не можна протягнути, як звук [м]. Тому необхідно швидко, гучно і дзвінко повторювати звукосполучення [бс]. З часом буде утворюватись звукосполучення [бз]. Подальші дії – як зі звуком [м].
Проводьте заняття з виправлення вимови регулярно! Якщо після тривалих тренувань не вдається досягти позитивного результату, зверніться за консультацією до логопеда!