Напередодні 1900 року в Крюкiвщинi було відкрито церковноприходську школу, більш точна дата невідома. У книзі “Список населенных мест Киевской губернии” (издания Киевского губернского статистического комитета. Киев 1900 год) є запис за номером 23 про село Крюкiвщину, де вказується:

«23 с. Крюковщина (казенное). В нем дворов – 155, жителей обоего пола 852 человека. Из них м. – 415, ж. – 437. Главное занятие жителей – хлебопашество, кроме того некоторые крестьяне отправляються на заработки в Киев…

в селе имеется одна православная церковь, одна церковно-приходская школа, одна ветряная мельница об одном поставе, одна кузница: работают в них сами хозяева. И запасной хлебный магазин.”

Отже, школа в с. Крюкiвщина була вiдкрита напередодні 1900-го року. Розмiщуваласъ вона в будинках, що належали церкві. Приблизно уявити обриси тієї Крюкiвщини дозволяє малюнок збирача-етнографа, колишнього лікаря наполеонівської армії, що через полон назавжди залишився в Росiї, а саме на Київщині, Д.П. Деляфлiза. Працюючи з 1843 р. по 1858 р. старшим лікарем при палаті державних маєтностей Київської губернії, Деляфлiза долучався до дiяльностi Росiйсъкого географічного товариства по збору етнографічних матерiалiв i залишив нам в спадок альбом “Методико-топографiчний опис державних маєтностей Київської округи… “, де є 196 замальовок сіл Київської губернії 1854 року, серед яких є i зображення Крюкiвщини.

Крюкiвщинська церковно-приходська школа мала І – II – III групи, в ній навчалися хлопчики з Крюкiвщини та Юрiвки. Перший день навчання не був строго встановлений, його оголошував священик. Навчання в школі починалося пізно восени, коли вже починались морози i батьки вже не посилали дітей пасти корів. Це, як правило, було після Михайла.

Вчилися всю зиму, канікули були різдвяні (2 тижні) та ще 3 дні на масляницю . Кінець навчання теж не був строго встановлений, навчання закінчувалось, коли знову потрібно було пасти корів (десь у кiнцi квітня). до кінця травня залишалось навчатись лише III група, щоб потім здавати екзамени.

Церковно-приходська школа в нашому селі стояла біля церкви, трохи ближче до яру. 2 серпня 1941 року від падіння німецької бомби церква згоріла, а приміщення школи взимку 1942 року розібрали на паливо окупанти-мадяри. Це приміщення колись було попівською хатою, збудованою із матеріалу старої дерев’яно церкви, розібраної після будівництва нової кам’яної церкви. Коли священику збудували новий дім, то в старому розмістили церковно-приходську школу. Всі учні сиділи в одному класному примiщеннi, в якому стояли довгі парти i лави. На кожній лаві за партою сиділо по 5-6 учнів. В класі висіла карта Російської iмперiї, портрет царя та картини релiгiйного змісту (наприклад “Адам i Єва в раю’’). В коридорі школи була тісна комірчина, яку використовували як “темну” для покарання бешкетників.

Всі три групи навчалися в одному примiщеннi: праворуч від учителя сиділа І група, ліворуч – II, а прямо перед столом – ІІІ. Кожен день навчання починався із Закону Божого, який викладав священик. Крім того, учні вивчали в I групі буквар i задачник, в II – задачник i російську мову, в III – арифметику i Закон Божий по підручнику Радонезького. дуже суворо каралась неуспiшнiсть, особливо із Закону Божого. Були учні, що залишались на другий рік, в одній групі декотрі сиділи i по 3 роки. Бешкетників не лише садовили в “темну”, а й залишали без обіду, ставили на коліна між пічками (там було дуже жарко), били по долонях чотиригранною лiнiйкою.

У школі вчились цілий день, лише на обід ходили додому. Коли наступали сутінки, то заняття припинялись, бо освітлення в школі не було. Кожну суботу i неділю вчитель водив учнів строєм в церкву молитись. В кожній групі було по 22- 25 дітей, екзамени здавала лише III група. На екзамені учнів викликали по одному, вони вiдповiдали перед комiсiєю: благочинний, священики, вчитель із сусідньої школи.

Навчанням були охоплені далеко не всі діти, тому 80 % населення села було неписьменним.

/Files/images/школа.jpg

Надзвичайно багато для розвитку шкільної справи було зроблено в Крюкiвщинi в роки Радянської влади. В 1919 році в Крюкiвщинi почала діяти 4- річна загальноосвітня трудова школа, в якій першими вчителями були Михайло Дмитрович Шипулiн та Михайло Семенович Бабич, які одночасно були організаторами комсомольського осередку в селі. Комсомольці вчились самі i вчили інших, організувавши в селі лікнеп. Першим піонервожатим в Крюкiвщинi був Ситнiченко Павло, У школі було організовано кооперацію: самі торгували, організовували самообслуговування, прибиральниць в школі не було. При школі діяла бiблiотека, драматичний i хоровий гуртки. до роботи в свій колектив учні залучили колишнього священика Бортковсъкого,який відмовився від релігії.

Під час війни школу знищили окупанти, розібравши її на паливо. Після війни на фундаменті, зруйнованої німецькою бомбою церкви було збудовано клуб, а поряд поставили школу. Ця школа згоріла i в 1956 році на пiвнiчнiй окраїні села була збудована школа – семирічка, яка згодом стала восьмирічкою. Це приміщення функціонує i тепер, в ньому навчаються початкові класи Крюкiвщинської загальноосвітньої школи І – III ступенів. А 5 – 11 класи навчаються в новому примiщеннi школи, введеному до ладу в 1993 році. У старому примiщеннi школи діти навчалися в дві зміни, учні приходили із Петрiвського, залізничної станції Жуляни. директором тоді була Генералова Галина Григорівна, згодом її змінив Лабунський Ігор Iллiч, а ще згодом – Бондаревська Ольга Мартинівна.

/Files/images/школа2.jpg

Із 1988 року педагогічний колектив школи очолює Снiцар Анатолій Іванович. Багато відданих своїй справі педагогів навчали дітей в Крюкiвщинськiй школі. Можна було б назвати багато імен, але особливо запам’ятало село подружжя Покрашенкiв Вiру Йосипівну i Петра Яковича, Синько Марiю Адамівну, Рєпіну Ольгу Федорівну, кавалера ордена «Знак пошани», яка зібрала основні початкові вiдомостi з iсторiї села Крюкiвщини i Крюкiвщинської школи.

Із 2021 року школу очолює Ірина МИКОЛАЄНКО. Після повномасштабного вторгнення пані директор з 24 лютого 2022 року не покидає школу. Тут розгорнув свою діяльність волонтерський пункт, в якому плетуть сітки, кікімори, виготовляють окопні свічки, шиють захисні жилети та чохли на автомати. Також в перші місяці війни було організовано пункт гарячого харчування для бійців ТРО, військовий госпіталь, пункт видачі гуманітарної допомоги та тимчасове проживання внутрішньо переміщених осіб. Протягом зими 2022/2023 року в тимчасовому укритті при закладі, яке перед повномасштабним вторгненням директор з учителями та учнями власноруч розчистила від мотлоху, працював Пункт незламності.

У серпні 2022 року назву школи було змінено на Крюківщинський ліцей “Лідер”.

У 2023/2024 році в ліцеї навчається 2039 дітей. Серед них понад 200 дітей переміщених з тимчасово окупованих територій.